Відкрийте, міліція! Як поводитися під час обшуку

Практика показує, що житла й офіси доброчесних громадян нерідко стають об’єктом інтересу правоохоронних органів. У багатьох випадках обшуки в будинках законослухняних громадян проводяться цілком законно: наприклад, коли міліція перевіряє інформацію про те, що в якійсь квартирі живуть терористи, зберігаються наркотики чи системи наведення ракет класу земля-повітря. Ще однією причиною вторгнення міліціонерів з обшуком може бути помилкове свідчення свідків чи обвинувачених у карній справі, які намагаються заплутати слідство. Трапляється, що правоохоронці використовують обшук як засіб тиску на незговірливих підприємців, сприяючи таким чином несумлінній конкуренції (наприклад, свого часу так інтерпретував свій арешт після обшуку російський бізнесмен Костянтин Григоришин).

Жертва замовленого обшуку зазнає великого ризику передусім тому, що в ході такої “оперативної роботи” до приміщення може бути підкинуто заборонені предмети, що неминуче спричинить затримання “порушників” (наприклад, про подібне міліцейське свавілля заявляють члени молодіжної організації “Пора”). Трапляється, в ході роботи зникають цінні речі, а також цікаві замовникам документи, інформація з комп’ютерів, а іноді й самі комп’ютери.

Протистояти незаконним діям правоохоронців можна лише одним чином – зібрати докази їхніх порушень і оскаржити їхні дії у встановленому законом порядку.

Поки не почалося

Рекомендації юристів щодо тактики поведінки на перших етапах обшуку можуть видатися не дуже оригінальними, однак від того, чи вдасться їх виконати, залежить подальший хід подій. За першими фразами візитери оцінюють підготовленість обшукуваних і обирають відповідну тактику поведінки. Для початку необхідно пересвідчитися у повноваженнях непроханих гостей. Важливо добитися, щоб усі, хто прийшов, пред’явили свої службові посвідчення. При цьому вельми бажано переписати основні дані: ПІБ, посади і номери посвідчень. Це дасть правоохоронцям зрозуміти – обшукуваний знає свої права і готовий оскаржити незаконні дії, що саме по собі здатне охолодити запал міліціонерів.

Особливу увагу слід приділити вивченню постанови слідчого на обшук (якщо її немає, все, що відбувається, можна розцінювати як спробу пограбування, тому варто покликати допомогу). Це основний документ, який підтверджує законність обшуку як слідчої дії. Окрім інших реквізитів постанова має містити санкцію прокурора, яка традиційно розташовується в правому верхньому куті документа, причому з підписом прокурора і печаткою.

Обшук житла чи іншої власності фізичної особи проводиться лише за мотивованою постановою суду. За необхідності вторгнутися в приватні володіння слідчий, заручившись згодою прокурора, звертається з поданням до судді за місцем проведення слідства. Зазвичай суддя дуже швидко розглядає такі питання і виносить відповідну постанову.

Якщо рішення судді немає (у випадку з нежитловими приміщеннями – немає санкції прокурора на постанові слідчого), цілком ймовірно, що обшук проводиться незаконно. Необхідно наполягати, щоб поняті письмово засвідчили факт відсутності санкції, і заявити протест, який має бути занесений у протокол обшуку. При цьому в міліціонерів (як і в працівників інших правоохоронних органів) немає законної можливості відмовитися бруднити свій протокол заявами обшукуваного: ч. 2 ст. 188 Кримінально-процесуального кодексу зобов’язує вносити в протокол обшуку всі зауваження і заяви присутніх.

У деяких випадках обшук, що проводиться без санкції прокурора і постанови судді, може бути цілком законним. Така можливість передбачена ст. 177 КПК, де сказано, що в екстрених випадках слідчий має право провести обшук і без санкцій і постанов суддів, але лише якщо відповідного прокурора буде повідомлено про це протягом доби. У КПК передбачено, що невідкладні випадки можуть бути пов’язані лише з порятунком життя і майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, що підозрюються у здійсненні злочину. Ці обставини мають бути вказані в постанові слідчого на обшук. Якщо ж невідкладність заходу нічим не підтверджено – проведення обшуку незаконне.

“…Скорее всего, гостей будет человек пять в штатском и один, как положено, в милицейской форме, чтобы у окружающих не возникало сомнений в том, что именно они являются представителями законной власти. Обычно тот, кто в форме, – самый младший по званию. Его прихватили с собой, так сказать, для декорации. Он понятия не имеет, что происходит, в чью квартиру он вломился и для чего. Ему сказали: “Поехали”, – и он послушно побрел. Такое впечатление, что для него “все равно куда идти – лишь бы с вами по пути”. Старший группы, из тех, кто в штатском, одет получше, чем остальные, и всем своим видом показывает, “кто в доме хозяин”, но и он чаще всего не понимает, что происходит на самом деле. Как правило, это также чистой воды исполнитель, которому поставлена конкретная задача, и он обязан ее отработать”*.

З практичного погляду, інтерес до складу групи – аж ніяк не зайва цікавість. Оскільки обшук є слідчою дією, законним його можна вважати лише в тому випадку, якщо в цьому заході бере участь слідчий. Щоправда, законодавством передбачено деякі винятки з цього правила. Так, наприклад, згідно з ч. 1 ст. 118 КПК, проведення обшуку в іншому місті чи районі за письмовим дорученням слідчого може проводитися іншим слідчим або оперативними працівниками органів дізнання. Зазначимо, що ч. 2 тієї самої статті передбачає, що в межах міста чи району, нехай навіть розділеного на кілька слідчих дільниць, слідчий зобов’язаний особисто проводити всі дії у справі. Це означає, що хоча б у одного з відвідувачів у службовому посвідченні має бути зазначено посаду “слідчий”. Якщо ніхто з оперативної групи не пред’являє таке посвідчення, цілком ймовірно, що обшук проводиться незаконно. Щоб остаточно пересвідчитися в цьому, можна зажадати, щоб пред’явили письмове доручення слідчого на проведення обшуку або вказали, хто його написав і чим мотивував необхідність передачі повноважень. Якщо ж міліціонери не готові надати таку інформацію, необхідно обов’язково зазначити цей факт у протоколі. Адвокати вважають не зайвим згадати у протоколі про відсутність слідчого при обшуку навіть в тому випадку, якщо доручення від нього було пред’явлено.

Сам процес

“…У меня дома во время и первого, и второго обысков они (милиционеры. – Ред.) не стали открывать вмурованный в стену сейф, потому что не нашли к нему ключ. Однако поотрывали вагонку, которой был обшит балкон, и поломали мебель. То ли от злости, то ли у них такое служебное рвение”.

“…Они героически разобрали на запчасти кухонный стол, вытащили дверцы из шкафа и заглянули под паркет. Если вечерние гости не стали открывать вмурованный в стену сейф из-за лени, то утренние его просто-напросто не заметили. Их больше интересовало содержимое мусорного ведра, чем содержимое ящиков письменного стола у меня в кабинете”*.

У спеціальній літературі описуються деякі прийоми, які слідчі застосовують при проведенні допитів і обшуків. Тактика, про яку йдеться, направлена на те, щоб спробувати примусити суб’єкта викласти предмети, що розшукуються, добровільно, позбавивши правоохоронців виснажливих і часто безплідних пошуків.

Один з найоригінальніших методів експрес-добування речових доказів пов’язаний з начебто застосуванням досі небаченої спецтехніки. Передбачаючи, що “приймаюча сторона” не дуже обізнана в області останніх технічних розробок, слідчий може продемонструвати присутнім прилад, начебто призначений для безпомилкового пошуку документів, що приховуються, грошей, зброї, наркотиків і інших заборонених предметів. Розмовляючи з колегами про всемогутність приладу, слідчий підштовхує господаря до добровільної видачі шуканих речей.

Інша тактика іноді застосовується, щоб уникнути виснажливого пошуку дрібних предметів у великих приміщеннях. Учасники заходу по черзі перелічують кімнати і предмети обстановки, що знаходяться в них, з яких мають намір розпочати обшук, непомітно спостерігаючи при цьому за реакцією господаря, намагаючись за нею визначити приблизне місцезнаходження шуканих предметів.

Слідчий, як і при проведенні допиту, може використати старий, але перевірений трюк: він намагається створити у підслідного враження, що міліція все знає і без нього, а сам слідчий захід, в цьому випадку обшук, лише формальність. Якщо психологічну обробку проведено правильно, у господаря приміщення має виникнути відчуття – заперечувати й мовчати марно, і він добровільно видає все, що може цікавити слідство, до того ж нерідко надає і додаткові свідчення.

Згаданих прийомів слід побоюватися тим, кому є що приховувати від правосуддя. Чесній людині важливо не стільки приховати від міліції речові докази нескоєних злочинів, а навпаки, постаратися перешкодити підкиданню “потрібних” предметів у квартиру.

Крім того, практика свідчить, що в процесі слідчих дій за місцем проживання обшукуваного, нерідко зникають деякі предмети обстановки і цінні речі. Отже, господар приміщення має потурбуватися про те, щоб запобігти крадіжці і звести до мінімуму можливість провокацій з боку силовиків.

Саме для цього при проведенні обшуку мають бути присутніми не менш двох понятих – не працівників міліції. Поняті мають право, точніше, зобов’язані бути присутніми при всіх діях слідчого з проведення обшуку.

За допомогою понятих, свідків і мешканців важливо встежити, щоб особи, які проводять обшук, не залишалися без нагляду в окремих кімнатах і приміщеннях. Цілком можливо, що, опинившись без свідків у сусідньому приміщенні, працівник міліції вийде звідти, тримаючи в руках промаслений примірник стрілецької зброї (мішок з наркотиками чи жменю патронів), яку господар приміщення раніше ніколи не бачив.

В жодному разі не торкайтеся знайдених речей! Відбиток пальця може поставити хрест на захисті, переваживши всі доведення того, що в квартирі підозрюваного (підсудного) ніколи не було заборонених предметів. Якщо ж відбитків пальців господаря квартири на компрометуючій знахідці немає, можна спробувати підготувати грунт для подальшого захисту, причому робити це треба негайно, одразу після виявлення речового доказу. Правозахисники рекомендують заявити протест і зажадати, щоб його було внесено до протоколу. При цьому важливо наполягти, щоб у протоколі було зазначено, що цю річ було знайдено за відсутності понятих.

Цей документ здебільшого має вирішальне значення як для слідства, так і для суду. Після закінчення обшуку на всіх подальших етапах братиметься до уваги лише написане в протоколі, а не плутані розповіді очевидців про те, що відбувалося насправді. Кожен слідчий знає цілу низку прийомів, які дають змогу безкарно внести у протокол спотворені факти, подавши те, що відбувається, у вигідному для себе світлі. Якщо підписант протоколу знає свої права і нюанси його заповнення, цей документ може стати одним з доказів порушень, допущених міліціонерами при обшуку, і примусить суд засумніватися в обгрунтованості звинувачувального висновку.

Як і при підписанні протоколу допиту, обшукуваний може внести всі зауваження про порушення з боку міліції, причому зробити це слід до підписання протоколу. Зауваження, внесені після підпису, зазвичай не беруться до уваги ні наглядовими органами, ні судом. Щоб уникнути дописувань, які можуть суттєво вплинути на результат справи, варто перекреслити всі незаповнені графи в протоколі обшуку, а на пустих місцях потрібно поставити велику букву “Z”.

Затримання

“…В наручниках (или без таковых) задержанного заталкивают в машину и увозят в сторону ближайшего райотдела, где он теряется, словно в бермудском треугольнике, на долгие месяцы, а то и на годы. Иногда – навсегда”*.

Після закінчення обшуку, незалежно від його результатів, міліціонери можуть попросити господаря приміщення поїхати з ними для “бесіди з керівництвом”. Отримавши таку пропозицію, опиняєшся у дуже непростій ситуації. З одного боку, доки не вручили повістку слідчого з вимогою з’явитися на допит, можна ввічливо відмовитися від поїздки, скажімо, прикинувшись хворим. З іншого – якщо міліціонери зададуться метою доставити будь-кого до райвідділу, вони знайдуть спосіб зробити це і без повістки, наприклад, звинувативши в адміністративному правопорушенні у вигляді злісної непокори законним вимогам працівника міліції.

Якщо при обшуку присутній адвокат, наполягти на своєму праві залишитися вдома значно легше. Якщо ж професійного захисника поряд немає, можна спробувати “з’їхати” самостійно, але при цьому важливо виконати кілька неписаних правил. По-перше, розмовляти з працівниками міліції слід максимально дипломатично, м’яко і водночас упевнено наполягаючи на своєму, не даючи при цьому ні найменшого приводу розцінити свої слова як непокору. По-друге, бажано обставити бесіду таким чином, щоб її чули не лише поняті, які можуть виявитися на стороні міліції, а й якомога більше інших свідків. Всі присутні мають не одноразово, як обшукуваний повторює приблизно такі слова: “Я не чиню опору і не маю наміру якимось чином порушувати закон, однак хочу зазначити…” або “Я готовий сприяти правоохоронним органам і негайно з’явлюся до слідчого, але прошу офіційно оформити це запрошення у вигляді повістки”.

У разі продуманого захисту обшукуваного можуть затримати лише на законних підставах – у разі виявлення явних ознак злочину, заборонених предметів або якщо обшукуваний спробував втекти чи не має при собі документів, що засвідчують його особу, – також слідчий на місці може виписати повістку, зазначивши в ній необхідність явки на допит найближчим часом. Має таке право.&

Рекомендації адвоката

Не ЧинІть опір!

Костянтин РИБАЧКОВСЬКИЙ, директор юридичної фірми “Столичний адвокат”:

– У статті 102 КПК визначено вичерпний перелік органів, працівники яких мають право проводити слідчі дії (зокрема обшуки). Серед них: органи прокуратури, МВС, податкової міліції і СБУ. Примітно, що у разі непокори законним вимогам осіб, які проводять обшук, відповідальність передбачено лише за непокору працівникам МВС (ст. 185 КоАП, до 15 діб адмінарешту). За непокору, зокрема під час проведення обшуку, працівникам інших згаданих вище органів відповідальність відсутня. Таким чином, “найнебезпечнішими” для обшукуваного при проведенні обшуку є саме працівники МВС. За словами нашого клієнта, у будинку якого проводився обшук, працівник МВС відвів обшукуваного в окрему кімнату, тикав пальцем йому в груди і зі словами “та я зараз тебе за 185-ою на п’ятнадцять діб в ІТУ кину” вимагав, щоб підприємець видав ключі від сейфа.

Також небезпечними для обшукуваного є положення ст. 342 Кримінального кодексу “Опір… представнику правоохоронного органу”. Кримінальним (до 5 років ув’язнення) вважається опір працівнику будь-якого з перелічених вище органів. Особливе занепокоєння викликає той факт, що в деяких коментарях до КК під “опором” розуміється не лише активна фізична протидія працівникам “органів”, а й навіть такі дії, як перешкоджання слідчому увійти до однієї з кімнат квартири, наприклад, не відкривши її, а також знищення документів, які слідчий мав намір вилучити. Якщо слідчий побачить у діях обшукуваного ознаки такого злочину, він може негайно самостійно затримати підозрюваного (особу, що обшукується) на підставі ст. 115 КПК терміном до 3 діб, можливо, із застосуванням фізичної сили і зброї.

*Уривки з книги підприємця Андрія В. Кудіна “Як вижити у в’язниці”

Вадим Кульпінов