Ви є тут

Андреєвський С. А.

(1847-1918)

Перший за значенням поет серед адвокатів і перший адвокат серед поетів, Сергій Аркадійович Андреєвський народився 29 грудня 1847 р. в с. Олександрівка Катеринославської губернії (біля м. Луганська) в сім'ї поміщиків. У 1865 р. він закінчив із золотою медаллю гімназію в Катеринославі, а в 1868 р. (за три роки!) – юридичний факультет Харківського університету. З лютого 1869 р. він служив кандидатом на судові посади при прокуророві Харківської судової палати під безпосереднім керівництвом товариша прокурора А.Ф. Коні. У серпні 1873 р., завдяки клопотанню Коні, Андреєвський обійняв посаду товариша прокурора окружного суду в Петербурзі. На цій посаді прослужив п'ять років. За спогадами А.Ф. Коні, Андреєвський як обвинувач був на своєму місці.

24 січня 1878 р. сталася подія, яка радикально змінила службову кар'єру Сергія Аркадійовича. Цього дня учасниця народницьких гуртків Віра Засулич стріляла у петербурзького градоначальника Ф.Ф. Трепова. Після відмови Андреєвського виступати обвинувачем на процесі Засулич, яку він аргументував вірою в її невинність, міністр юстиції граф К.І. Пален звільнив його з посади. 28 вересня 1878 р. Сергій Аркадійович був прийнятий в число присяжних повірених при Петербурзькій судовій палаті і відразу став адвокатською знаменитістю.

Ідеалом захисника (якого він наслідував сам) був, в уявленні адвоката Андреєвського, «письменник, який говорить». У класиків світової літератури він навчався майстерності психологічного аналізу, у судових промовах спирався на приклади з життя та на літературні приклади. У його промовах часто зустрічалися посилання на Данте, Шекспіра, Гете, Достоєвського, Чехова. Не відходячи від юридичного аналізу, він акцентувався на психологічній стороні справи, самій особистості клієнта, який йому довірився, говорячи присяжним: «Зазирніть йому в душу і в те, що невідворотно викликало підсудного на його образ дій!». Сергій Аркадійович захоплював слухачів не лише глибиною психологічного аналізу, але і картинністю своєї мови, наочністю визначень, аналогій, сентенцій. Так, присяжних засідателей він міг уподібнити митниці, через яку проходить контрабанда, а обвинувачів без належної опори на докази – «повітроплавцям». Юристи того часу визнали Збірку захисних промов адвоката, видану в 1891 р., більш естетичною, ніж юридичною.

Втім, як літератора Андреєвського високо цінували видатні діячі російської культури: І.Є. Репін, І.С. Тургенєв, П.М. Мілюков. Вражають його літературознавчі статті, нариси, вірші («Первый снег», «Помнишь летнюю ночь?», «Дума», «Мрак» та ін.), спогади під шокуючою назвою «Книга о смерти». «Неначе жива віолончель адвокатури», - говорили про нього друзі. Найближчими друзями Сергія Аркадійовича були прокурор А.Ф. Коні і адвокат О.І. Урусов.

Як гуманіст, адвокат Андреєвський тримався подалі від політики, був невизначеним у своїх поглядах, але до самодержавного деспотизму відносився критично. У політичних процесах («17-ти», «21-го», у справі про «змову проти держави» 18 осіб та ін.) Сергій Аркадійович проявляв себе з кращого боку як адвокат, психолог, гуманіст. Дві революції 1917 р. негативно позначилися на його здоров'ї. 9 листопада 1918 р. внаслідок тяжкого запалення легенів Андреєвського не стало.