Свідоцька казка

Чорна мітка

У більшості повісток зазначається один з можливих статусів того, хто викликається, – свідок, підозрюваний або потерпілий. Дев’ять з десяти повісток виписують для виклику свідків – практично всі кримінальні справи, особливо з економічних злочинів, порушуються за фактом незаконного діяння. У цьому випадку всі причетні до правопорушення фігурують у справі як свідки, а окремі свідки в процесі розслідування можуть бути перекваліфіковані в підозрюваних. Власне кажучи, всіх свідків, яких викликають на допит, можна поділити на дві групи: “чистих” свідків (які цікавлять слідство суто як джерела інформації) та “перспективних” – потенційних підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених і, нарешті, ув’язнених.

Хиткість становища свідка в тому, що за відмову від надання свідчень передбачено кримінальну відповідальність (ст. 385 КК), тоді як Кримінально-процесуальний кодекс (КПК) не дозволяє йому з’явитися на допит з адвокатом. Швидше типовими є випадки, коли позбавлений правової допомоги свідок змушений давати потрібні слідству свідчення під тиском, перетворюючись з “чистого” на “перспективного”.

А слідчий веде практично безпрограшну партію: витягнувши із свідка потрібну інформацію, він перекваліфікує його в підозрюваного, після чого останній дістає гарантоване право на захист. Однак якщо підзахисний у статусі свідка розписався в усіх гріхах, то справа практично непоправна. Дослідження, проведене Уповноваженою Верховної Ради з прав людини Ніною Карпачовою, засвідчило, що в сорока відсотках випадків суд не бере до уваги відмову від первинного свідчення – обвинувачення будується на відомостях, отриманих на перших допитах.

Тим часом Конституція України гарантує право на юридичну допомогу кожному, хто її потребує. Це означає, що свідок має повне право вимагати присутності адвоката на допиті. На практиці це право доводиться виборювати, оскільки правоохоронці вперто відмовляються брати до уваги норми Основного Закону, апелюючи до статей застарілого КПК, які передбачають повну беззахисність свідка перед аматорами кабінетних розслідувань.

Сам призначений час

Щоб запобігати неконтрольованому розвитку подій, одразу після отримання повістки слід звернутися до адвоката. Тільки фахівець у галузі кримінального права, враховуючи особливості конкретної ситуації, підкаже правильну тактику поведінки. Ми ж обмежимося загальними, але цілком застосовними рекомендаціями. Почнемо з того, що повістку можна вважати правильно оформленою, а тому не слід викидати її в урну, якщо вона відповідає вимогам ст. 166 КПК, зокрема містить інформацію про те, кого, куди і коли викликають на допит. Повістка також повинна містити попередження про наслідки неявки, тобто про можливе приведення та накладення штрафу.

Відмова розписатися в отриманні повістки або, ще гірше, неявка до слідчого в призначений час – вчинки вкрай недалекоглядні, які можуть мати неприємні наслідки. Якщо адресат чи його родичі відмовилися розписатися в отриманні повістки, про це буде складено акт або протокол, який може стати підтвердженням того, що особа ухиляється від слідства і не хоче йому сприяти. Тобто якщо протягом розслідування виникне питання про вибір запобіжного заходу, підписку про невиїзд можуть легко замінити на утримання під вартою.

Неявка в призначений час є достатньою підставою для притягнення людини до адміністративної відповідальності (ст. 1853 або 1854 КоАП) і застосування приведення (ст. 70, 71 КПК). Словом, альтернатив небагато – або міліціонери відвезуть “куди слід”, або йти на допит доведеться самому. Зауважимо, що перший варіант виключає можливість відвідати слідчого в супроводі захисника.

Слово за слово

Згідно з нормами КПК, адвокат не є повноцінним учасником слідчих дій, зокрема допитів і очних ставок. Йому дозволено лише бути присутнім під час їх проведення: захисник повинен сидіти, буквально як меблі, в жодному разі не коментувати те, що відбувається, і не вступати в дискусії зі слідчим.

Утім, присутність адвоката на допиті аж ніяк не даремна. Передусім він підтримує підзахисного психологічно і запобігає порушенням з боку слідчих – навряд чи працівники правоохоронних органів наважаться «обробити» свідка в присутності захисника. Крім цього, правильна підготовка свідка й присутність адвоката на допиті – непогані гарантії того, що свідок себе не обмовить. У присутності захисника йому легше реалізувати своє конституційне право на юридичну допомогу: закон не забороняє ставити запитання і отримувати консультації захисту під час допиту.

Утім, навіть у присутності захисника слідчі іноді намагаються тиснути на свідка. “Коли я бачив явні порушення з боку слідчих, вступав з ними в словесні перепалки, – розповідає Контрактам юрист Костянтин РИБАЧКОВСЬКИЙ, – я заявляв слідчому, що допущені ним порушення зобов’язують мене втрутитися в хід слідчої дії, інакше мене може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення про посадовий злочин. При цьому посилався на ст. 97 КПК, згідно з якою працівники правоохоронних органів зобов’язані прийняти заяву або повідомлення про злочин. Відразу ж звертався до слідчого з проханням скласти протокол про те, що, на мою думку, ним було вчинено діяння, яке містить ознаки злочину, передбаченого ст. 365 КК “Перевищення влади і службових повноважень”.

РИБАЧКОВСЬКИЙ радить не провокувати слідчого на конфлікт і шокувати його тільки в крайньому разі. Хоча такі заяви, за словами юриста, забезпечують максимально коректне ставлення слідчих до допитуваних.

Адвокатські хитрощі

Домагаючись дозволу бути присутнім на допитах свідків, РИБАЧКОВСЬКИЙ розробив оригінальну тактику. Щойно підзахисному вручали повістку з вимогою з’явитися, захисник складав заяву з проханням бути присутнім на допиті. Дещо хитромудра назва заяви гранично точно передає суть прохання: “Про запобігання порушенням конституційного права громадянина на правову допомогу і право вільного вибору захисника своїх прав, наданих йому згідно зі статтями 59, 22, 64 Конституції України і відповідно до рішень Конституційного суду України від 16.11.2000 року у справі про офіційне тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника)”. Прочитавши це, працівники прокуратури (де заява, за задумом РИБАЧКОВСЬКОГО, невідкладно реєструвалася) з високим ступенем імовірності усвідомлять, що їм повідомили про порушення конституційних прав громадянина, і, як це належить у таких випадках, візьмуть звернення на особливий контроль. Це по-перше.

По-друге, сам текст документа, підготовлений захисником, містить обґрунтування законності його присутності на допиті. У заяві цитується згадане рішення КСУ, згідно з яким конституційне право кожного на правову допомогу і вільний вибір захисника є загальним і стосується не тільки підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, як зазначено в КПК, а й свідка.

“Для переконливості я додав до заяви “страшилку”, – зазначає РИБАЧКОВСЬКИЙ. Не виключено, що “лякальний” абзац заяви може вразити не тільки старанного новачка, а й досвідченого правоохоронця: “…нагадуємо, що згідно з Конституцією України та Законом України “Про Конституційний Суд України” рішення Конституційного Суду України затверджуються ім’ям України і є обов’язковими для виконання на всій території всіма без винятку органами державної влади, посадовими (службовими) особами… у разі невиконання рішення КСУ суди мають право притягнути винних у цьому осіб до встановленої законом відповідальності…”.

Крім того, в заяві є корисне посилання на науково-практичний коментар до КПК під редакцією голови Верховного Суду України Василя Маляренка, в якому зазначено, що на допиті “…допускається присутність прокурора, начальника слідчого підрозділу, а також перекладача, фахівця, експерта, законного представника, захисника…”. Причому “…крім прав, наведених у ст. 691 КПК, свідок має право на присутність при його допиті захисника. Це право ґрунтується на положеннях статті 59 Конституції про право кожного на правову допомогу”.

До складеної таким чином заяви слід додати копії повістки та довіреності, що підтверджує повноваження адвоката представляти інтереси свідка; негайно відвезти пакет документів до приймальної МВС України, слідчого управління (куди викликається свідок) та канцелярії прокуратури контролюючого рівня. У кожній з цих установ слід наполягти на прийнятті звернень, згідно зі встановленою формою на копіях мають бути проставлені всі супутні штампи.

Після обходу кабінетів можна спробувати прорватися на допит разом зі свідком, демонструючи працівникам правоохоронних органів проштамповані копії заяви та повторюючи вголос наведені в ній аргументи. Досвід РИБАЧКОВСЬКОГО показує, що методика спрацьовує в сімох випадках з десяти. Про ефективність методу свідчать слова слідчого, сказані захисникові після допиту: “Розпишіться на моєму примірнику заяви в тому, що всіх прав дотримано і ви не маєте претензій. Канцелярія зобов’язана передавати такі папери на контроль прокуратурі. Коли я писатиму пояснення (!), то додам до нього примірник з вашим підписом”.

Коли знання звільняє

Утім, хоч би як старався захисник, а на допит його можуть не пустити. Не слід впадати у розпач, якщо описані вище кроки зроблено, але підзахисний потрапив на допит без супроводу адвоката. Заяви “про запобігання порушенням…” уже надіслано в усі інстанції, і слідчий добре обізнаний, що справу взято під особливий контроль. Понад те, він пересвідчився, що адвокат готовий захищати свідка всіма можливими засобами, а отже, “в разі чого” клопотів і скарг не уникнути. Відповідно ставлення правоохоронців до допитуваного буде не таким упередженим. А якщо і сам свідок продемонструє витримку, впевненість у відсутності провини та тверде знання своїх прав, то він як мінімум заслужить повагу слідчого. Максимум – якщо не буде серйозних підстав для підозри у скоєнні злочину – свідкові дадуть спокій.

Щоправда, шкода, що право свідка приводити на допит адвоката чітко виписане в російському, а не українському законодавстві. У нашій в країні конституційні права доводиться обстоювати, доводячи міліції прописні істини. Шкода, що для російських свідків регламентовані і час проведення допиту, і перерва на прийняття їжі, тоді як вітчизняні, яких допитують доба за добою, знемагають у слідчих кабінетах.

Зазначимо, що проблема захисту свідків навряд чи розв’яжеться з прийняттям нового КПК, проект якого, як стверджують експерти, ще жорсткіший від чинного кодексу. А тому очевидним є тільки один спосіб, як внести ясність у справу правового захисту допитуваних – ініціювати розгляд конкретної справи в Конституційному Суді України, який виніс би остаточний вердикт: чи може адвокат супроводжувати свідка на допит. Правоохоронні органи, як ми зрозуміли, читають Конституцію занадто своєрідно.

Адвокати ходять парами

Костянтин РИБАЧКОВСЬКИЙ, директор юридичної фірми “Столичний адвокат”:

– Проблема допуску адвоката на допит свідка полягає в тому, що в межах КПК захист свідка не передбачений. Треба зуміти довести міліціонерам очевидний, на перший погляд, факт: зі ст. 8 п. 1 розділу 15 Конституції України випливає, що закони й нормативні акти, прийняті до Конституції, діють лише в частині, яка не суперечить Основному Закону. А прийняті після, згідно зі ст. 8, повинні прийматися на основі й відповідати їй. Це “залізобетонна” підстава наполягати на реалізації права свідка на допомогу адвоката. На практиці для досягнення позитивного результату важливо наполягти на своєму ввічливо, з посмішкою та доброзичливим тоном, на які тільки здатний захисник. Інакше можуть “пришити” непокору, хуліганство тощо. Не виключаю, що й адвоката можуть затримати і трохи побити, сказавши, що він намагався напасти на працівників міліції, чинив опір і т. ін. Тому на допити адвокати зазвичай ходять парами. Другий адвокат залишається в машині і чекає дзвінка. Якщо через обумовлений час дзвінок не надійшов, то він їде до прокуратури і заявляє про зникнення людини.

Вадим Кульпінов