«Школа виживання»

«Школа виживання»

Что делать если к вам применяют админзадержание в связи со “злостным неповиновением законному распоряжению или требованию работника милиции” (в соответствии со ст. 185 КоАП)

  1. Потребуйте, чтобы сотрудник милиции ясно и четко назвал свою фамилию, звание и предъявил служебное удостоверение. (Основание – ч.2 ст.5 Закона Украины “О милиции”)
  2. Если вам отказывают в требовании предъявить служебное удостоверение, но при этом предлагают “проехать” куда-либо, предъявить ваши документы, предоставить для осмотра личные вещи и документы, вы имеете полное право обратиться за помощью к милиции, поскольку сложившиеся обстоятельства дают основания полагать, что ваши права грубо нарушаются и вам угрожает опасность. Смело звоните “02” или вызывайте милицейский наряд любыми другими способами! (Основание – ст.1 Закона “О милиции”, ст.27 Конституции)
  3. Требуйте составления протокола об административном правонарушении в вашем присутствии, не покидая места, где вас обвинили в совершении административного правонарушения. Постарайтесь вежливо убедить сотрудников милиции в отсутствии необходимости следовать для составления протокола в районное управление милиции. Оставьте им все необходимые данные о себе, пообещайте по первому же требованию явиться в суд для дачи пояснений. (Основание – ст.254, 259 КоАП)
  4. Требуйте внести в протокол точную дату, место и суть происшествия, сведения обо всех свидетелях, правильно указать их фамилии и адреса, обеспечить подпись свидетелей под констатирующей частью протокола. Протокол является одним из важнейших источников доказательств и служит основанием для дальнейшего производства по делу об административных правонарушениях. (Основание – ст. 254, 256 КоАП)
  5. Требуйте представить вам протокол для ознакомления и подписи. Требуйте ознакомить вас с правами лица, привлекаемого к административной ответственности, изложенными в ст.268 КоАП, и сделать об этом соответствующую отметку в протоколе. В случае отказа – не забудьте упомянуть об этом грубом нарушении ваших прав в протоколе об административном правонарушении. (Основание – ч.4 ст.256 КоАП)
  6. По возможности укажите в протоколе (например, в той его части, где вы должны высказать свое несогласие либо согласие с его содержанием) номера телефонов ваших родственников или иных лиц, которым необходимо позвонить в случае административного задержания. (Основание – ст.256, 261 КоАП)
  7. Не излагайте свое мнение по поводу содержания протокола на отдельных чистых листах. Требуйте, чтобы ваши замечания были оформлены как приложение к протоколу. При этом наличие приложения должно быть оговорено в тексте самого протокола.
  8. Общайтесь с сотрудниками правоохранительных органов предельно вежливо и корректно. Ничто в вашем поведении не должно давать основания окружающим заключить, что вы не исполняете распоряжения сотрудников правоохранительных органов. Старайтесь общаться в присутствии как можно большего количества людей (потенциальных свидетелей). Не забывайте, свидетели должны хорошо запомнить вашу позицию относительно происшедшего. Ваша же задача запомнить или записать фамилии и адреса свидетелей.
  9. Всегда имейте при себе паспорт или другой документ, удостоверяющий личность. Это поможет сократить срок вашего задержания, поскольку одной из целей админзадержания является установление личности нарушителя и места его проживания. (Основание – ст.260 КоАП)
  10. В случае административного задержания требуйте от милиционеров немедленно сообщить о факте задержания и вашем местонахождении родственникам, как того требуют ст.29 Конституции Украины и ст.261 КоАП.
  11. Заранее позаботьтесь о своем представителе (квалифицированном защитнике ваших прав и интересов), выдав ему нотариально оформленную доверенность на право представлять ваши интересы, осуществлять правовую помощь и быть защитником в ходе рассмотрения дела об административном правонарушении.
  12. Об административном задержании обязательно составляется отдельный протокол, как того требует ст.261 КоАП. Требуйте ознакомления с ним. Если же о существовании протокола ничего не известно, можно предположить, что вас удерживают в милиции незаконно или задержали по подозрению в совершении уголовного преступления. В последнем случае вас должны либо отпустить, либо на протяжении 72 часов с момента задержания вручить мотивированное решение суда о содержании под стражей в соответствии со ст.29 Конституции Украины.
  13. Требуйте с момента задержания срочной правовой помощи со стороны вашего защитника (адвоката, другого специалиста по праву). Апеллируйте к статьям 29, 59 Конституции Украины, которые дают право на правовую помощь с момента задержания.
  14. Используйте в суде любую возможность для заявления ходатайств. Помните, что рассмотрение и разрешение административных дел проводятся, как правило, по ускоренной процедуре. Зайдя в зал судебных заседаний (кабинет судьи), сразу же сообщите судье обо всех нарушениях, допущенных по отношению к вам в ходе производства по делу.
  15. Во время судебного заседания будьте предельно вежливы и выполняйте все требования судьи и секретаря судебного заседания, не грубите, не пререкайтесь и не контактируйте с другими лицами без разрешения судьи. В противном случае вы можете быть привлечены к административной ответственности за неуважение к суду (ст.185-З КоАП) с применением административного ареста сроком до 15 суток.

Четко и ясно высказывайте свою точку зрения, уверенно отвечайте на вопросы, просите суд принять справедливое решение и не нарушать ваши права.

О чем говорит Конституция

“Каждому арестованному или задержанному должно быть безотлагательно сообщено о мотивах ареста или задержания, разъяснены его права и предоставлена возможность с момента задержания защищать себя лично и пользоваться правовой помощью защитника. Об аресте или задержании человека должно быть незамедлительно сообщено родственникам арестованного или задержанного…” Из ст.29 Конституции Украины

О чем говорит закон

“Милиция уважает достоинство лица и выявляет к нему гуманное отношение, защищает права человека независимо от его социального происхождения, расовой и национальной принадлежности, гражданства, возраста, языка и образования, отношения к религии, пола, политических и других убеждений. При обращении к гражданину работник милиции обязан назвать свою фамилию, звание и предъявить по его требованию служебное удостоверение. Во взаимоотношениях с гражданами работник милиции должен выявлять высокую культуру и такт. Милиция обеспечивает право на юридическую защиту и другие права задержанных и взятых под стражу лиц…” Из ст.5 Закона “О милиции”

Инструкция для персонала на случай проверки или “наезда”

Каждый сотрудник должен уяснить, что:
– он находится на рабочем месте и подчиняется только своему руководителю, а не “визитерам”;
– без разрешения директора он не имеет права отвечать на вопросы проверяющих;
– не несет никакой юридической ответственности за молчание;
– ничего не знает и не уполномочен что-либо решать;
– у рядового сотрудника нет и не может быть ключей от производственных помещений, складов и т.д.;
– рядовой сотрудник не знает и не должен знать, где в данный момент находятся директор и главный бухгалтер.

Как должен поступать сотрудник
– Если сотрудник заметил малейший интерес к фирме со стороны уголовных, контролирующих или правоохранительных структур, он обязан поставить в известность руководство фирмы.
– Переписать данные из удостоверения личности контролера или милиционера, который к нему обратился.
– Не отвечать на вопросы, а вежливо отослать всех проверяющих к директору, ссылаясь на коммерческую тайну.
– Самое безопасное – просто молчать.
– Не покидать рабочее место без разрешения директора.
– Ничего не подписывать.
– Не открывать помещения и склады.
– Не поддаваться на уговоры и угрозы.

– Если сотрудника пытаются силой увести куда-либо, он должен потребовать оформить протокол задержания. Имеет полное право звонить директору и адвокату фирмы.
– Если сотрудники правоохранительных органов настаивают на проникновении в помещение, работники предприятия не должны оказывать силового сопротивления, но и не должны пособничать “гостям”. Ломать замки пришедшие должны самостоятельно, сгребать документы – своими руками.

Что делать если милиционеры произвели у вас контрольную закупку
– Прежде всего – не паникуйте, постарайтесь сохранить спокойствие, ясность мысли и способность к действию. Потому как после ключевых слов о контрольной закупке оперативники непременно потребуют вернуть уплаченные ими деньги и предоставить документы предприятия.
– Потребуйте у пришедших предъявить служебные удостоверения. При отказе, не раздумывая, звоните по “02” и вызывайте обычную милицию. Ведь вы не можете быть уверены в том, что пришедшие являются теми за кого себя выдают.
– Перепишите все, что указано в удостоверениях, на отдельный лист бумаги.
– Предложите проверяющим заполнить все графы “Журнала регистрации проверок” и расписаться в соответствующей графе.
– Попросите пришедших назвать номер и дату постановления о заведении оперативно-розыскного дела, в рамках которого принято решение о проведении контрольной закупки.
– Не назовут – вежливо предупредите “контролеров”, что вы незамедлительно отправите два заявления: одно – в отдел по борьбе с коррупцией (поскольку вы не знаете истинных мотивов визита), а другое – в прокуратуру.
– Деньги за покупку не возвращайте, так как вы не уверены, что ОРД ведется в рамках закона, да и вопрос еще – ведется ли вообще.
– Начнут угрожать, демонстративно включайте диктофон и начинайте звонить в прокуратуру и отдел по борьбе с коррупцией того органа, откуда пришли контролеры.

Что делать если милиционеры хотят “проверить информацию”
– Попросите пришедших предъявить служебные удостоверения и перепишите их данные.
– Вызовите своего адвоката.
– Поинтересуйтесь у милиционеров, под каким номером и от какого числа зарегистрирована в “Книге учета заявлений о преступлениях” (КУЗП) информация, которую они хотят проверить.
– Не назовут номер и дату регистрации, вежливо попрощайтесь с милиционерами и попросите не мешать работать.
– Начнут угрожать – наберите “02” и вызовите милицию. После чего позвоните в структуру, которую представляют “проверяющие”, и сообщите о происходящем.
– Если же милиционеры назовут номер регистрации информации в КУЗП, позвоните дежурному и попросите подтвердить, что такая информация (о преступлении, совершенном на вашем предприятии) действительно есть и на самом деле зарегистрирована под названным номером и указанной датой.
– Если получите утвердительные ответы, попросите милиционеров оформить письменный запрос об интересующей их информации и документах.
– Помните: отбор информации не является допросом, а истребование документов – не повод для проведения обыска.
– Если считаете, что сведения, которые от вас хотят услышать, могут повредить вам лично, – не отвечайте. Ссылайтесь на ст.63 Конституции.
– Навынос давайте только ксерокопии и только тех документов, которые имеют отношение к обстоятельствам дела.
– Если же милиционеры пытаются вас “строить”, а в помещении провести обыск, – позвоните прокурору и сообщите о совершаемом на предприятии преступлении.

Что делать если пришли “защитники” прав потребителей
– Попросите пришедших предъявить служебные удостоверения и перепишите их данные.
– Потребуйте предъявить письменное распоряжение начальника (заместителя начальника) территориального управления по делам защиты прав потребителей на проверку (плановую или внеплановую).
– Если проверка плановая, позвоните в территориальное управление по делам защиты прав потребителей и уточните, включено ли ваше предприятие в план проверок и направляли ли к вам проверяющих.
– Если проверка внеплановая, предложите уточнить, по какой именно жалобе пришли к вам проверяющие, и попросите представить подтверждения, обосновывающие жалобу.
– Предложите проверяющему расписаться в журнале регистрации проверок. ■

 

Романтики з великої дороги

Романтики з великої дороги

Тактика непротивлення

Юристи радять не вступати у словесну перепалку з працівниками МВС або якимось чином відмовлятися виконувати їхні вимоги. Найефективнішою, за їхніми словами, є тактика пасивного опору. Наприклад, людина виконує всі вимоги даішників, які явно не виходять за межі їхніх повноважень, однак постійно нагадує, що категорично не згодна з їхніми вчинками. Така позиція згодом може значно полегшити оскарження дій працівників МВС, особливо якщо її підтвердити документально. Слід зазначити, що підтвердженням вважається, наприклад, запис на касетному диктофоні або акт, складений експедитором, в якому відображено всі дії і слова працівників міліції, а також відповіді водія (але такий акт потрібно завіряти підписами якнайбільшої кількості свідків. Якщо даішники відмовляються його підписати, це також має бути відображено в акті).

Головним документом, який покликаний правдиво відобразити суть порушення, причини зупинення або затримання транспортного засобу, є протокол. Якщо правоохоронці пропонують його скласти, в жодному випадку не слід відмовлятися. Навпаки, у відповідь на пропозицію проїхати на штрафмайданчик або до РВВС “для з’ясування” слід уточнити підстави і наполягати на складанні протоколу, в якому записати всі свої зауваження і заперечення. Якщо інспектори відмовляються складати протокол і називати причини своїх вимог, то підприємець має право звернутися зі скаргою на незаконні дії правоохоронців. Костянтин РИБАЧКОВСЬКИЙ, директор юридичної фірми “Столичний адвокат”, зазначає, що найефективнішою є скарга безпосередньо прокурору, в компетенції якого без зволікання припинити правопорушення – згідно зі ст. 22 Закону “Про прокуратуру” розпорядження прокурора підлягає негайному виконанню. До речі, звернення за телефоном довіри УДАІ, що написаний на бортах патрульних машин, також іноді дає непоганий результат: усі дзвінки на ці телефони в обов’язковому порядку фіксуються і перевіряються відділом внутрішньої безпеки МВС. Однак телефонувати за цими номерами юрист радить, вже рухаючись за патрульною машиною, інакше можливі конфлікти з даішниками і, як наслідок, спроба працівників МВС “пришити” підприємцю невиконання законних вимог працівників міліції, що призведе до негайного затримання за ст. 185 КпАП. А сумна практика спілкування з правоохоронцями на їхній території свідчить, що зневажання основних прав і свобод громадян для них – звичайна справа.

За словами Олександра Петрова, партнера юридичної фірми “Сольський і партнери”, змоделювати стандартні ситуації, коли у працівників органів державної влади виникають претензії до вантажу, що перевозиться, дуже складно – кожен такий випадок має розглядатися окремо, залежно від конкретних обставин. І все-таки типові ситуації, коли у правоохоронців виникають претензії до товару, можна сформулювати в таких тезах:
1. Відсутність документів на вантаж або невідповідність документації вантажу, що фактично перевозиться.
2. У правоохоронців є оперативна інформація про те, що аналогічний вантаж було вкрадено і заведено відповідну оперативно-розшукову справу (ОРС).
3. Проводиться перевірка повідомлення про скоєний або спланований злочин у межах ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

Накладні витрати

Найчастіше працівники ДАІ роблять спроби затримати вантаж, на який у водія немає повного комплекту відповідних документів. При цьому причина, з якої в особи, яка супроводжує вантаж, не виявилося документів, значення не має – порушено ст. 16 Закону “Про дорожній рух”, яка зобов’язує водія тримати при собі документи на товар, що перевозиться. Однак якщо проаналізувати ситуацію, яка, на жаль, стала класичною на українських дорогах, виявляється, що замість припинення адміністративного правопорушення, здійсненого підприємцем, даішники воліють… самі порушувати закон. Річ у тім, що відповідальність за відсутність документів на вантаж, який перевозиться, передбачена ст. 126 Кодексу про адміністративні правопорушення, а саме: накладення штрафу в розмірі від 0,5 до 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян – від 8,5 до 17 грн. Про жодне вилучення товару, затримання водія чи вантажу в цьому випадку йтися не може – відсутність документів на товар, що перевозиться, не є підставою для цього. Однак користуючись тим, що не всі водії ознайомлені з цією нормою закону, інспектори вимагають доставки машини на штрафмайданчик, зазвичай не вказуючи інших причин, окрім відсутності супровідних документів.

Підприємцю в такій ситуації слід брати до уваги, що працівник ДАІ зобов’язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення на місці, а не в РВВС чи на штрафмайданчику. Винятки чітко обумовлені в п. 5 ст. 11 Закону “Про міліцію” і п. 1 ст. 259 КпАП: якщо протокол не може бути складений на місці, для встановлення особи або з’ясування обставин правопорушення. У таких випадках може застосовуватися механізм адміністративного затримання, що також оформляється окремим протоколом, тобто працівник ДАІ має скласти два протоколи. Якщо він відмовляється складати протокол, юристи рекомендують проїхати за працівниками міліції у вказане місце, негайно повідомити про їхні протиправні дії у прокуратуру і за телефоном “гарячої лінії” ДАІ (МВС). Вислухавши реакцію свого керівництва, міліціонери зазвичай припиняють наїзд на підприємця і відпускають його, іноді навіть не склавши протокол про відсутність документів на вантаж.

Оперативна інформація

Буває, що даішники затримують машину з вантажем, навіть коли документи на товар, що перевозиться, в цілковитому порядку, і вимагають доставити її на штрафмайданчик. Особливими пошуками обґрунтування цієї вимоги вони себе не обтяжують, мовляв, є оперативна інформація про крадіжку аналогічного товару зі складу і проводиться оперативно-розшукова діяльність. Найсумніше, що право затримувати автомашини в межах оперативно-розшукових заходів працівники МВС справді мають, тому заперечення або невиконання їхніх вимог може спричинити правові наслідки, зокрема адмінарешт. Підприємцю, що потрапив у схожу ситуацію, експерти рекомендують проїхати з даішниками до РВВС і вже там вимагати назвати номер заведеної ОРС. Після повідомлення номера і дати ОРС бізнесмен може письмово звернутися до начальника підрозділу, що здійснив затримання, з проханням надати матеріали цієї справи для ознайомлення – таке право передбачено ст. 9 Закону “Про оперативно-розшукову діяльність”. Якщо на вимогу підприємця з матеріалами ОРС його не ознайомили, найімовірніше, справи просто не існує і все, що сталося, – сумнівна ініціатива самих правоохоронців. Тому можна відразу звертатися зі скаргою на міліціонерів, що провели затримання, до їхнього безпосереднього начальства, начальника відповідного управління ДАІ і до прокуратури.

Крім того, у разі затримання автомобіля і вилучення вантажу як речового доказу згідно зі ст. 11 Закону “Про міліцію” працівники правоохоронних органів зобов’язані скласти протокол про затримання і протокол про вилучення вантажу. Наполягаючи на складанні протоколів і на тому, щоб всі дії міліціонерів було занесено до протоколу, підприємець ставить їх перед вибором: розібратися у справі у межах закону або постаратися якнайшвидше звільнитися від надто розумного. Зіткнувшись з грамотною протидією, працівники ДАІ зазвичай віддають перевагу останньому.

Найскладніше обстояти свої права підприємцю, якщо даішники посилаються на ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу. Як підґрунтя може фігурувати сигнал про злочин, який готується (здійснений) і в якому згадується автомобіль, схожий на зупинений (або вантаж, що знаходиться в ньому). Сперечатися марно, треба проїхати за міліцією до РВВС для огляду і перевірки. Неприємно для підприємця й те, що в межах перевірки повідомлення міліціонери мають право затримати автомобіль на 10 днів. Річ у тім, що при перевірці таких повідомлень протоколи або акти працівники МВС не складають, отже, жодних документальних свідчень їхніх вчинків, крім сумнівної достовірності внутрішніх рапортів, немає. У такій ситуації Костянтин РИБАЧКОВСЬКИЙ радить вимагати негайного надання доказів того, що повідомлення про злочин справді було. Цими доказами може бути запис дзвінка на телефон міліції 02 або письмове звернення, отримане органом МВС поштою. Також можна вимагати підтвердження того, що перевірка такого повідомлення була покладена, зокрема, і на працівників ДАІ, які затримали автомобіль. І якщо жодних доказів надходження повідомлення охоронці порядку не нададуть, можна сміливо писати скарги на неправомірні дії правоохоронців до всіх інстанцій: їхньому начальству, до прокуратури, до суду.

Думки експертів
Митники у ролі даішників

Костянтин РИБАЧКОВСЬКИЙ, директор юридичної компанії “Столичний адвокат”:

– Слід звернути увагу, що при зупиненні або затриманні автомобіля в межах оперативно-розшукової діяльності протоколи можуть і не складатися, оскільки це не є слідчою дією в межах розслідування кримінальної справи. Однак у такому випадку слід обов’язково завести оперативно-розшукову справу. Проте на місці довести факт відсутності ОРС практично неможливо. У такому випадку не слід відмовлятися виконувати вимоги працівників МВС, але є сенс обов’язково попередити про свою незгоду і про намір оскаржити їхні дії. Якщо працівники ДАІ заявляють про затримання, то людина, яка супроводжує вантаж, має право відмовитися від дачі будь-яких пояснень або свідоцтв до прибуття захисника.

Крім того, згідно зі ст. 375 нового Митного кодексу України працівники Митної служби також мають право проводити митне обстеження (огляд) транспортного засобу і вантажу, вимагати документи на вантаж, вилучати товар, транспортний засіб і документи, призначати експертизи (аналіз) вантажу і т. ін., щоправда, лише на митній території України. Причому підставою для огляду може стати і той факт, що автомобіль колись використовувався для перевезення вантажів за кордон або був увезений на територію України. Давність події у цьому випадку не має значення – важливий сам факт, що транспорт потрапляє у сферу компетенції митників. Підприємцям слід пам’ятати, що працівники спеціальних підрозділів Митної служби сьогодні не мають права проводити ні оперативно-розшукові заходи, ні слідчі дії (хоча надання цих повноважень митним органам зараз активно лобіюється) – тільки адміністративне провадження у справах про порушення митних правил.

Іван Зайцев

«Добірка типових письмових відповідей на запити контролюючих органів та інші корисні документи»

«Добірка типових письмових відповідей на запити контролюючих органів та інші корисні документи»

Зміст посібника:

  1. Приклади відповідей на запити та запрошення до державних органів
    1.1. Заява у відповідь на запит ДПІ
    1.2. Заява у відповідь на запит КРУ
    1.3. Заява у відповідь на запит спеціалізованої ДПІ
    1.4. Заява у відповідь на запрошення до СБУ
    1.5. Заява слідчому щодо переносу дати допиту
    1.6. Відповідь податковій міліції
    2. Супровідні листи наглядовим державним органам з проханням взяти ситуацію під контроль
    2.1. Звернення до Президента України
    2.2. Звернення до Генерального прокурора України
    2.3. Скарга на дії працівників СБУ
    2.4. Звернення до Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
    2.5. Звернення до прокурора Київської області
    2.6. Звернення до прокурора N-ського району Київської області
    3. Курс юридичного самозахисту
    3.1. Види (методи, способи) порушення прав на свободу та особисту (фізичну) недоторканість людини з боку правоохоронних органів
    3.2. Витяг з КПК України щодо регулювання допиту свідка
    3.3. Заява про недопущення порушень конституційного права людини
    3.4. Зразок довіреності на захисника для допуску його на допит свідка
    3.5. Договір з захисником
    3.6. Звернення до Генерального прокурора України
    3.7. Скарга на неправомірні дії слідчого щодо недопущення захисника
    3.8. Звернення до Уповноваженого ВР України з прав людини
    3.9. Звернення до Голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
    3.10. Звернення до Голови ВР України
    3.11. Звернення до Голови Комітету ВР України з питань правової політики
    3.12. Кримінально-процесуальний кодекс України щодо обшуку та виїмки
    3.13. Кримінальний кодекс України щодо опору представникові влади
    3.14. Кримінальний кодекс України про необхідну оборону
    3.15. Кодекс України про адміністративні правопорушення про необхідну оборону
    3.16. Цивільний кодекс України: нове поняття місцезнаходження
    3.17. Деякі статті з Кримінального кодексу, за якими легше всього притягнути до кримінальної відповідальності директора, а також інших посадових осіб підприємства (бухгалтера, начальника складу, касира, заступника директора та ін.)
    3.18. Статті КУпАП, в яких у якості адміністративного стягнення передбачений адміністративний арешт правопорушника
    3.19. Лист Міністерства юстиції України “Відшкодування моральної шкоди” № 35-13/797 від 13.05.2004р.
    3.20. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” №7 від 28.09.1990р.
    3.21. Постанова Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31.03.1995р.
    3.22. Стаття “Адміністративний кийок (щодо застосування санкцій статті 185 КУпАП “Злісна непокора законним вимогам…”)”
    3.23. Що робити, якщо до Вас застосовують адміністративне затримання
    3.24. Лінія оборони (культура поведінки при затриманні)
    3.25. Чи можуть працівники податкової міліції застосовувати у своїй діяльності ст.185 КУпАП?
    3.26. Що робити, якщо податкові міліціонери погрожують “притягнути по 185-й” статті КУпАП?
    4. Проект «Відпустка директора»
    4.1. Лист до Державної податкової інспекції про відпустку директора
    4.2. Довіреність від підприємства
    4.3. Заява
    4.4. Наказ
    5. Оскарження неправомірних дій працівників пошти щодо підробки підпису одержувача на повідомленні про вручення повістки
    5.1. Клопотання про визнання причин неявки до суду особи поважними
    5.2. Скарга на неправомірні дії працівника пошти
    5.3. Заява про притягнення працівника пошти до кримінальної відповідальності за службове підроблення (ст. 366 КК України)

Зламав – випив – у в’язницю

Зламав – випив – у в’язницю

Залежно від тяжкості наслідків суд може накласти на винних осіб штраф у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів* або позбавити волі на термін до 3 років. За рецидив можна сісти на 3-6 років (ст. 361). Кримінальний кодекс доповнено статтями 361-1 і 361-2, які встановлюють відповідальність за створення з метою використання, поширення чи збуту шкідливих програм (вірусів) або технічних засобів, а також безпосереднє поширення або їх збут (позбавлення волі строком до 2 років).

Несанкціонований збут або поширення інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в комп’ютерах, автоматизованих системах, комп’ютерних мережах чи на носіях, може каратися позбавленням волі строком до 2 років з конфіскацією програмних і технічних засобів. За перешкоджання роботі ЕОМ, автоматизованих систем, комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку шляхом масового поширення повідомлень електрозв’язку (спам) встановлюється штраф від 500 до 1000 н. м. д. г. або обмеження волі строком до 3 років.

Нововведення можуть торкнутися також і тих, хто недбало ставиться до оргтехніки, – за порушення правил використання комунікаційних систем, якщо це спричинило збитки, також встановлено кримінальну відповідальність (згідно зі ст. 363, штраф становить від 500 до 1000 н. м. д. г.). Зазначимо, що в усіх випадках, крім порушення правил експлуатації оргтехніки і комунікаційних систем, обмеження або позбавлення волі супроводжується конфіскацією програмних і технічних засобів, за допомогою яких скоєно злочини.

Хто під прицілом?

Названі положення КК рано чи пізно буде випробувано на вітчизняних хакерах (їх в Україні не так уже й мало) або торгівцях чужими секретами (ринок яких лише формується).

Головною мішенню вітчизняних кіберзлочинців стали комп’ютерні мережі різних фінустанов. Найпоширенішим є зникнення грошей з кореспондентського рахунка в банку з використанням паролів, які знає лише топ-менеджмент. Іноді такі злочини здійснюють самі менеджери фінустанов, переводячи гроші вкладників на заздалегідь підготовлені рахунки. Тепер, на думку юристів, у несумлінних банкірів з’явився ще один привід замислитися над своїми вчинками.

Часто витік конфіденційної інформації організовується ззовні. Наприклад, кілька років тому в Тернополі було затримано хакера, який проникав у комп’ютерну мережу місцевого банку й переводив на свої рахунки невеликі суми грошей. Як з’ясувалося, затриманий раніше працював у цьому банку програмістом і був звільнений за кілька місяців до злочину. І це не єдиний випадок, коли інформаційні правопорушення або наводка професійних злочинців здійснюється працівниками, які зловживають своїм службовим становищем.

Не спійманий – не злодій

Суворість закону в цьому випадку з лихвою компенсується надзвичайною тяжкістю доведення складу злочину. Правоохоронні органи обачно ставляться до заяв жертв кіберзлочинців. Такі звернення нерідко ставлять у безвихідь не лише звичайних міліціонерів, а й бувалих працівників служби безпеки і прокуратури.

За словами юриста Костянтина РИБАЧКОВСЬКОГО, щоб довести вину підозрюваного у проникненні в систему крім звичних слідчих заходів, таких як допити й очні ставки, слідчому необхідно вдатися до послуг експертів у галузі інформаційних технологій. А як свідків слід залучити представників компанії, що виявила проникнення.

Щоб суд або захист не «розвалив» докази, побудовані на думках залучених до розслідування технічних фахівців, як консультантів слідчому доведеться залучати експертів, зареєстрованих у відповідному держреєстрі. Ними можуть стати представники різних визнаних у цій галузі установ, наприклад, Інституту кібернетики ім. Глушкова. Крім того, слідство може скористатися консультаціями представників Департаменту спецтелекомунікацій і захисту інформації СБУ.

Не доводячи до суду

З огляду на трудомісткість офіційних розслідувань віртуальній злочинності легше запобігти, ніж її викоренити. Крім законодавчих заходів у боротьбі зі зловмисниками можна застосовувати організаційні, адміністративні й психологічні прийоми. Найпростішими є адміністративні заходи безпеки. Суть їх полягає в тому, що працівники фірми отримують доступ лише до тієї інформації, яка їм потрібна для виконання своїх безпосередніх обов’язків.

При цьому, вибираючи ступінь захисту для кожного виду інформації, важливо не перестаратися, оскільки зайва забюрократизованість доступу заважає робочому процесу. Цей ефект можна зменшити, обмеживши доступ лише до найважливішої інформації.

Крім того, експерти в галузі безпеки рекомендують екранувати приміщення, щоб шпигуни не могли знімати інформацію по випромінюванню від оргтехніки і засобів зв’язку. Не завадить і проведення періодичних перевірок апаратури на відповідність її специфікаціям і відсутність апаратних “жучків” у комп’ютерах і каналах зв’язку.

Убезпечити своє листування від недоброзичливців можна різними шифруючими програмами. Найоригінальніша з них дає можливість закодувати текстові повідомлення у графічні файли, які пересилаються електронною поштою у вигляді малюнків. При цьому обов’язково, щоб графічний редактор одержувача дозволяв виділити присланий текст з картинки.

Згідно з п. 5 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, з 1 січня 2005 року в нормах кримінального і адміністративного права в частині кваліфікації злочинів сума неоподатковуваного мінімуму доходу громадян (17 грн) може розраховуватися, виходячи із соціальної пільги, яка нині становить 131 грн.

Білі плями української Феміди

Костянтин РИБАЧКОВСЬКИЙ, директор юридичної компанії “Столичний адвокат”:

– Як застосовуватиметься на практиці оновлене законодавство, поки що незрозуміло. Тим більше, що в Україні досвід розслідування і судового розгляду таких справ замалий. Такі злочини успішно розкриватимуться тільки тоді, як слідчі органи напрацюють певний досвід. Думаю, це станеться не дуже скоро: практика розслідування таких справ у більшості вищих юридичних навчальних закладів раніше масово не вивчалася (або вивчалася поверхово). Нинішні слідчі здебільшого працюють по-старому, фахівців з таких справ не вистачає.

Аналізуючи статистику і досвід західних правоохоронних органів, найближчим часом слід очікувати поступового збільшення кількості таких злочинів в Україні, а також охочих їх здійснювати. Передумовами для цього слід вважати наявність великої кількості фахівців-програмістів, доступної комп’ютерної техніки і літератури в Україні, набрання чинності (з минулого року) законодавством про електронний підпис, що дозволяє значно збільшити обіг конфіденційної інформації відкритими каналами зв’язку.

Перевірено електронікою

Восени 2004 року в Москві було затримано злочинну групу, яка займалася продажем конфіденційної інформації про абонентів великих операторів стільникового зв’язку. Мешканець російської столиці організував в інтернеті сайт і пропонує його відвідувачам придбати відомості про клієнтів стільникових операторів.

Послуга коштувала в середньому 500 доларів. Карний розшук порушив кримінальну справу. У результаті розслідування працівниками МВС Росії спільно із службою безпеки компанії “БіЛайн” було встановлено групу осіб, яка займалася незаконним бізнесом.

В Ізраїлі заарештований і з’явився перед судом хакер, який зламав сайт ізраїльської розвідки “Моссад”. Інформація про особистість хакера з міркувань безпеки не розголошується. Відомо лише, що він громадянин Ізраїлю і йому 23 роки.

Молодика звинувачують у навмисному зламі сайта. А захист стверджує, що він лише хотів пересвідчитися в тому, що його резюме потрапило в потрібні руки. “Моссад” створила власний сайт, щоб збільшити кількість можливих працівників – усі охочі могли послати туди своє резюме. До цього єдиним способом стати працівником спецслужби було запрошення від “Моссаду”.

Обвинувачений заявляє, що не мав наміру завдати шкоди сайту спецслужби, навпаки, у разі виявлення “дірок” у захисті він був готовий негайно повідомити про це керівництву “Моссаду”.

2003 року 24-річний громадянин США Джейсон Смайтерс, скориставшись службовим становищем, викрав понад 92 млн поштових адрес клієнтів AOL. Як було згодом встановлено, цю інформацію Смайтерс продав за $100 000 невстановленим спамерам. Якщо Смайтерса визнають винним за всіма пунктами обвинувачення, йому загрожує ув’язнення строком від 1,5 до 2 років і великі штрафи.

Віталій Мухін

 

Полювання на перевізників

Полювання на перевізників

З товаром зрозуміло: це предмет порушення. Але до чого тут транспорт перевізника, який сумлінно перевозив вантаж згідно з договором підряду? Відповідь міститься в ч. 2 ст. 326 нової редакції Митного кодексу. Зокрема, в ній зазначено, що конфіскація товарів і транспортних засобів застосовується незалежно від їх належності особі, яка здійснила правопорушення. Отже, транспорт сумлінних перевізників, які зв’язалися з порушником митних правил, може бути конфіскований цілком законно. Однак несправедливо.

Як це буває

04.01.04. ТОВ “А” (перевізник) підписує договір комісії про надання транспортних послуг з перевезення вантажів з ТОВ “Б”, яке виступає як посередник-експедитор між власником вантажу і транспортним підприємством. Згідно з підписаним документом, ТОВ “А” є лише перевізником вантажу, а митне оформлення лежить на іншій стороні договору – експедиторові.

17.03.04. Від підприємства “Б” на адресу перевізника “А” надходить заявка на перевезення вантажу з України до Західної Європи. Вантаж – графітові стержні, призначені для змащення контактів у промислових електроприладах. Перевізник сумлінно перерахував кількість графітових стержнів і пересвідчився, що вона збігається із зазначеною в документах.

24.03.04. Автомобіль перевізника з вантажем прибуває до зони митного контролю пункту пропуску через кордон України.

25.03.04. Автомобіль перевізника оглянуто. Невідповідностей у кількості задекларованих стержнів не виявлено. Працівниками митниці було відібрано зразки вантажу для експертизи з метою визначення заявленого хімічного складу для уточнення коду товару та визначення відповідності його фактичній вартості.

27.05.04. Митники дійшли висновку, що заявлена вартість товару не відповідає фактичній. У зв’язку з цим складено протокол про порушення митних правил, яким було передбачено вилучити товар і транспортний засіб як предмети порушення.

02.06.04. Автомобіль оглянуто, жодних претензій до транспорту в митників не виникло: схованок чи інших ознак злочину не виявлено. Висновок підтверджено відповідними актами і протоколами.

07.07.04. Згідно з рішенням суду автомобіль конфісковано відповідно до 352, 325 МКУ.

Як уникнути конфіскації транспорту

Поки депутати не внесуть відповідні зміни до Митного кодексу, перевізники будуть змушені взяти на себе деякі функції митниці, самостійно контролюючи відповідність даних, заявлених у документах, і вантажів, що фактично перевозяться. Очевидно, що перевіряти відповідність найменування і кількості, як це робилося раніше, тепер недостатньо. Щоб почуватися в безпеці, перевізник повинен оцінити, наскільки правильно зроблено оцінку вантажу і чи немає неточностей у заявленій вантажовідправником митній вартості. Однак це не завжди можливо.

В описаному випадку з графітовими стержнями визначити їх клас і митну вартість можна тільки за результатами експертизи, яка може тривати кілька тижнів і коштувати близько $1000. Звісно, перевізник не замовлятиме таке дороге дослідження і постане перед вибором: або ризикувати і везти, або відмовитися від підряду.

Щоб мінімізувати ймовірність втрати транспорту, перевізник може спробувати застрахувати машини на всі випадки життя, зокрема й від конфіскації. Причому для досягнення максимального ефекту він повинен умовити страхувальника включити до договору пункт, що передбачає страхову виплату в разі конфіскації транспортного засобу, якщо його власник не є правопорушником.

Ще один спосіб убезпечити себе від збитків – скласти договір з вантажовідправником так, щоб у разі конфіскації транспорту з його вини, вантажовідправник відшкодував перевізнику вартість транспортного засобу. Несумлінний замовник, швидше за все, відмовиться підписати такий договір. У будь-якому випадку на добровільне виконання цього пункту розраховувати не можна. Домагатися компенсації, вочевидь, доведеться через суд.

Оскільки найчастіше транспортні підприємства працюють з вантажовласниками не прямо, а через посередників-експедиторів, домогтися компенсації практично неможливо. Більшість посередників не мають ані коштів, ані майна, достатнього для покриття вартості конфіскованого транспорту, а оскільки з власником вантажу перевізник договірних відносин не має, обернути на нього стягнення дуже непросто.

Думка експерта

Костянтин РИБАЧКОВСЬКИЙ, директор юридичної фірми «Столичний адвокат»:

– На мою думку, ч. 2 ст. 326 Митного кодексу, що передбачає конфіскацію транспортного засобу незалежно від його належності правопорушникові, суперечить нормам Конституції України, а також загальновизнаним принципам права.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції, в Україні діє принцип верховенства права. Юридична відповідальність, згідно з фундаментальними положеннями права, полягає в передбаченому законом застосуванні до правопорушника з боку держави деяких санкцій за скоєне ним правопорушення. Це положення стосується всіх суб’єктів правовідносин (як фізичних, так і юридичних осіб).

Позицію індивідуалізації відповідальності закріплено і в ч. 2 ст. 61 Конституції України. Зокрема, в цьому положенні Основного Закону акцентується увага на неприпустимості застосування будь-яких санкцій до особи, яка не є правопорушником. Відповідно до цього правила особа може притягатися до юридичної відповідальності тільки за власну поведінку, а за дії інших осіб вона відповідати не повинна.

Норми статей 326 і 352 МКУ стали одними з тих правил, які дають працівникам митних органів широке поле для зловживань. Щоб спробувати виправити ситуацію, ми підготували відповідні листи до профільних комітетів Верховної Ради України з проханням ініціювати зміни до зазначених норм МКУ.